1938-1941: переробка Послання Ґраля, остання авторська редакція

Розділ 04

Уже наприкінці 1938 року Абд-ру-шин почав перегляд своїх доповідей, з 1939 по 1941 рік він упорядкував весь свій твір у такий спосіб, як описано у двох роз’ясненнях фройляйн Ірмінгард Бернхардт від 15 травня 1956 року та 1 грудня 1985 року.

Копія роз’яснення перед дільничним судом Шваца:

«З 1939 по 1941 рік Послання Ґраля було перероблене самим його автором, паном Оскаром Ернстом Бернхардтом.

У вересні 1938 року ми – пан Оскар Ернст Бернхардт, його жінка Марія Бернхардт, мій брат Олександр та я – були насильно вислані гестапо у Шлаурот біля Гьорлітца. У березні 1939 року з дозволу гестапо ми переселилися у курортне місце Кіпсдорф у Рудних горах. У цьому році пан Оскар Ернст Бернхардт розпочав переробку Послання Ґраля. У кінці травня 1941 року рукопис переробки був готовий до друку.

Переробка стосувалася змін різного роду. Почасти мова йшла про виправлення розділових знаків, про перестановку слів, про викреслювання або скорочення цілих речень чи абзаців, що містили повторення думок, які вже були висловлені у попередніх реченнях чи абзацах.

Але він викреслював також слова, речення та навіть цілі абзаци, якщо вважав, що люди все одно не зрозуміють викладені в них думки. Вирішальними для цього погляду були переживання останніх років перед його кончиною.

Коригування виконувалося Оскаром Ернстом Бернхрдтом у такій формі, що в одному екземплярі Послання Ґраля, призначеному для такої мети, він записував олівцем свої вказівки, робив викреслювання та ставив позначки там, де хотів зробити зміни або доповнення. Ці зміни або доповнення він записував кожного разу на окремому аркуші паперу. Потім ці олівцеві нотатки, які могли легко стертися і стати нечитабельними, я друкувала на друкарській машинці на смужках паперу, витирала відповідні олівцеві записи в екземплярі Послання Ґраля зі змінами та вклеювала машинописні смужки. На тих сторінках у Посланні Ґраля, на яких були викреслені великі абзаци, я заклеювала викреслене місце або друкувала сторінку повністю у зміненій редакції та вклеювала нову сторінку.

Оскільки змінювалася і послідовність доповідей, то виходило, що треба було вилучати доповідь з існуючої послідовності та вставляти її в іншому місці.

Всі зміни я робила точно відповідно до вказівок автора Послання Ґраля. Він перевіряв кожну зміну.

Такий метод роботи є також причиною того, чому в наявності мається лише невелика кількість рукописних аркушів із власноручними змінами Оскара Ернста Бернхардта.

Фомперберг, 15 травня 1956 року

Ірмінгард Бернхардт

Для першого тому Послання Ґраля останньої авторської редакції Абд-ру-шин використав послідовність доповідей видання 1931 року, в яку включив насамперед ті доповіді, які з’явилися в 1937 році у журналі «Голос», але не у порядку їхнього опублікування. Це стосується доповідей «Культ», «Заціпеніння», «Дитяча безпосередність», «Цнотливість», «Перший крок», «Спасіння! Визволення!» та «Мова Господа».

Доповідь «Таємниця крові» з випуску 1 була розміщена у томі ІІІ між доповідями «Земне тіло» та «Темперамент».

У цьому першому томі знаходилися й доповіді з книги «Відгуки Послання Ґраля», том І, а також із зібрання окремих доповідей.

Деякі назви для цього були змінені. Так, доповідь «Останнє Слово» з’являється як «Необхідне Слово», доповідь «Страшний Суд» отримує назву «Всесвіт», а доповідь «Крик за керівником» («Schrei nach dem Führer») називається «Крик за помічником» (поняття «керівник» – «Führer» – було обтяжене його використанням націонал-соціалістами).

Другий том Послання Ґраля останньої авторської редакції містить головним чином доповіді видання 1931 року, які були перероблені описаним Ірмінгард Бернхардт чином. Доповіді «Син Божий та Син Людський» та «Покликаний» не призначалися більше для опублікування та були вилучені, так само як і доповідь «І сповнилося» та «Заключне слово». Доповідь «Життя» з додатку видання 1931 року завершує том ІІ.

Із книги «Відгуки Послання Ґраля», том І, та з зібрання окремих доповідей у том ІІІ увійшли ті доповіді, які Абд-ру-шин визначив для подальшої публікації.

Сюди була поміщена і доповідь «Таємниця крові» з випуску 1 журналу «Голос». Доповідь «Хто не хоче знати моє слово…» з’являється під назвою «Ім’я». «Післямова: як слід сприймати Послання» завершує ІІІ том.

П’ять доповідей з книги «Відгуки Послання Ґраля», том І, та чотири доповіді із зібрання окремих доповідей не були включені у Послання Ґраля (том І, ІІ, ІІІ). Це стосується доповідей «Необхідна компенсація», «Ісус та Імануел», «Різдво» (не ідентична доповіді «Різдво» в томі III останньої авторської редакції), «Різдвяний дзвін застережливо лунає у Всесвіті», «Я посилаю вас!», «Брама відкривається!», «Рана», «Новий 1935 рік» та «Жертва».