Що ви шукаєте? Скажіть, що означає цей шалений запал? Неначе вихор, несеться він світом, і лавина книг накриває усі народи. Вчені копаються у старих писаннях, досліджують, ламають голову аж до духовного виснаження. З’являються пророки, аби попередити, передвістити… з усіх сторін, немов у гарячці, раптом хочуть розповсюджувати нове світло!
Так нині бушує все це над розбурханою душею людства, і не живить, не освіжує, а опалює, виснажує, висмоктує останні сили, які ще лишилися в ній, змученій у мороку сучасності.
Але то тут, то там чується також шепіт, гуркіт наростаючого очікування чогось прийдешнього. Стривожений кожний нерв, напружений від неусвідомленої туги. Усе вирує та бурхає, і над усім навис якийсь похмурий та гнітючий дурман. Вагітний лихом. І що він мусить породити? Сум’яття, легкодухість та загибель, якщо не буде з силою розірвана ця темна товща, яка духовно огортає зараз усю земну кулю, яка з тягучою в’язкістю брудної трясовини поглинає та душить усяку вільну, світлу думку, що підіймається, раніше, ніж вона зміцніє, яка у зловісній німоті болота вже в зародку пригнічує, руйнує, знищує будь-яке добре воління ще до того, як із нього зможе виникнути діяння.
Крик же тих, хто шукає світла, у якому криється сила, щоб розітнути цю каламуть, відвертається, загасає біля непроникних склепінь, що ретельно зводяться саме тими, котрі вважають, що допомагають. Вони пропонують каміння замість хліба!
Загляньте у незліченні книжки:
Вони лише виснажують дух людський, не оживлюють! І це є доказом безплідності всього, що пропонується в них. Бо те, що виснажує дух, ніколи не є правильним.
Духовний хліб живить безпосередньо, Істина підкріплює, а Світло оживлює!
Адже прості люди мають зневіритися, коли побачать, які мури зведені кругом потойбіччя так званою духовною наукою. Хто ж із простих людей зрозуміє вчені фрази, чужі звороти мови? Хіба ж потойбіччя призначене лише для діячів духовної науки?
І при цьому говорять про Бога! Невже треба створити вищу школу, щоб спочатку здобути в ній здібності, аби пізнати поняття Божества? До чого призводить ця пристрасть, яка здебільшого має коріння лише в честолюбстві?
Як п’яні, дибають читачі та слухачі від одного місця до другого, невпевнені, внутрішньо невільні, з одностороннім сприйняттям, тому що їх звели з простого шляху.
Почуйте ж ви, що впали у смуток! Підійміть погляд ви, що серйозно шукаєте: шлях до Найвищого відкритий для кожної людини! Вченість не є воротами, що ведуть до цього!
Хіба Ісус Христос, цей великий приклад на істинному шляху до Світла, вибрав Своїх учнів з-поміж вчених фарисеїв? З-поміж книжників? Він узяв їх з простих та невибагливих людей, тому що їм не потрібно було боротися проти того великого заблуду, що дорогу до Світла осягнути важко і вона має бути тяжкою.
Ця думка є найбільшим ворогом людини, це брехня!
Тому відверніться від усякої вченості там, де йдеться про найсвятіше в людині, яке треба збагнути повністю! Облиште це, тому що наука як витвір людського мозку є недосконалою і такою залишиться.
Поміркуйте, як може тяжко опанована наука привести до Божества? І що таке знання взагалі? Знання – це те, що може осягнути мозок. Але ж наскільки обмежена здатність мозку до осягнення, який залишається міцно прив’язаним до простору та часу! Навіть вічність та сенс нескінченності людський мозок осягнути не в змозі. Саме те, що нероздільно зв’язане з Божеством.
Одначе мозок завмирає перед тою незбагненною силою, яка пронизує все існуюче, з якої він сам черпає для своєї діяльності. Це сила, яку щоденно, щогодини, щосекунди усі відчувають як щось цілком зрозуміле, існування якої наука теж завжди визнавала та яку, проте, марно намагаються зрозуміти, осягнути мозком, тобто знанням та розсудком.
Такою неповноцінною є діяльність мозку, наріжного каменя та знаряддя науки, і ця обмеженість природним чином поширюється й на плоди його праці, тобто на всю науку. Тому наука цілком придатна як щось вторинне, для кращого розуміння, сортування та класифікації всього того, що вона приймає готовим від творчої сили, що передує їй, але вона неминуче зазнає невдачі, якщо бере на себе роль керівника або критика, і так буде доти, доки вона, як і досі, буде надто міцно зв’язувати себе з розсудком, тобто зі здатністю мозку до осягнення.
З цієї причини вченість, а також людство, яке керується нею, будуть постійно чіплятися за деталі, у той час як велике, незбагненне ціле кожна людина несе в собі як дар і цілком здатна досягти найшляхетнішого та найвищого без стомливого вивчення!
Тому геть ці непотрібні муки духовного рабства! Великий Майстер не даремно закликає нас: «Будьте як діти!»
Хто несе в собі тверде воління до доброго та намагається надати своїм думкам чистоти, той вже знайшов шлях до Найвищого! Тоді йому дістанеться все інше. Для цього не потрібно ні книг, ні духовних зусиль, ні аскетизму, ні самотності. Він буде здоровий тілом та душею, звільнений від усякого тягаря хворобливого самокопання, бо усяка надмірність шкодить. Ви повинні бути людьми, а не парниковими рослинами, які через односторонній розвиток гинуть від першого пориву вітру!
Пробудіться! Подивіться довкола себе! Вслухайтеся в себе! Лише одне це може відкрити вам шлях!
Не звертайте уваги на чвари церков. Великий Провісник Істини Ісус Христос, втілення Божественної Любові, не питав про віросповідання. Що таке сьогодні віросповідання взагалі? Зв’язування вільного людського духа, поневолення іскри Божої, що живе в вас, догми, що намагаються втиснути діяння Творця та Його велику Любов у форми, сфабриковані людським розумінням, що означає приниження та систематичне знецінювання Божественного.
Кожного, хто серйозно шукає, ці методи відштовхують, бо при цьому він ніколи не зможе пережити в собі велику реальність, через що його туга за Істиною стає все безнадійнішою, і врешті він зневіряється в собі та в усьому світі!
Тому пробудіться! Зруйнуйте в собі догматичні мури, зірвіть пов’язку з очей, щоб чисте світло Найвищого змогло без викривлення проникнути до вас. Тріумфуючи, здійметься тоді ваш дух у височину і, радіючи, відчує велику Отецьку Любов, яка не знає меж земного розсудку. Нарешті ви пізнаєте, що ви частина від неї, осягнете її цілком та без зусиль, з’єднаєтеся з нею і таким чином будете щодня, щогодини здобувати нову силу як дар, який цілком природно підійме вас із хаосу!