Світло повинно настати тут, на землі, як це мало бути у той час, коли над яслами у Віфлеємі засяяла Зірка Обіцяння.
Але тоді Світло було сприйняте лише небагатьма, а ті, хто почув про це від них, дуже швидко викривили та спотворили це у властивій земним людям манері; забуте вони намагалися заповнити власними вимислами і через це створили лише плутанину, яка сьогодні подається як недоторканна Істина.
Через побоювання, що все повалиться, якщо хоч найменший стовп виявиться несправжнім, з кожним променем Світла, який може принести пізнання, борються, його паплюжать, а там, де це не виходить, щонайменше, висміюють з такою злобою та підступністю, які виразно показують тому, хто ясно мислить, що це викликано страхом! Але ясне мислення дуже рідко зустрічається на землі.
Проте світло істинного пізнання мусить нарешті дійти до всього людства!
Настав час, коли з Творіння буде виметене все нездорове, що вимислено мозком людини, щоб надалі це не заважало осяянню, що Істина виглядає інакше, ніж ті безпідставні витвори, котрі хвалькувата зарозумілість та діляцтво, хвора уява та лицемірство сформували з дурманного багна низької обмеженості у потягу до влади на землі та земного поклоніння.
Прокляття ж тим, хто через уведення в оману уярмив мільйони людей так, що сьогодні вони вже не насмілюються відкрити свої очі Світлу, а сліпо ганьблять усе, що доноситься до їхніх вух, якщо це звучить інакше, ніж вони досі чули, замість того, щоб нарешті прислухатись та хоча б раз перевірити в собі, чи не виявиться це нове ближчим до їхнього розуміння, ніж вивчене раніше.
Їхні вуха закупорені, і з острахом стежать вони за тим, щоб до них не дійшов струмінь свіжого повітря, насправді лише через ледачість та побоювання, що це свіже повітря, завдяки пов’язаному з ним оздоровленню, спричинить активність духа, вимагатиме власних зусиль і примусить до них. На противагу нинішньому уявно комфортному затьмаренню, котре веде лише до тупого тривалого сну і разом з цим дає волю хитрості викривленого, спотвореного розсудку!
Але вам нічого не дасть те, що ви затикаєте вуха перед новим Словом, закриваєте очі, аби Світло не осліпило та не злякало вас! Силоміць будете ви тепер вирвані з цього прикрого заціпеніння! Заклякаючи, будете ви стояти перед холодним Світлом, яке немилосердно позбавить вас усіх фальшивих покривів. Заклякаючи, бо ваша іскра духа вже не зможе розгорітися в вас, щоб, зігріваючи, зсередини з’єднатися зі Світлом.
Адже це так легко для вас – вірити в неймовірне, бо при цьому вам не треба докладати зусиль, щоб самим думати та перевіряти. Саме тому, що воно не здатне витримати перевірку Божественними законами природи, ви мусите просто вірити, не питаючи як та чому, мусите вірити сліпо, і це ви вважаєте великим! Ви, що у цій зручній манері вважаєте себе особливо віруючими, просто піднялись у цьому над усіма сумнівами та… почуваєте себе щасливими, надійно укритими, шляхетними, благочестивими та впевненими, що отримаєте блаженство!
Але цим ви не піднялися над усіма сумнівами, а лише боягузливо пройшли повз них! Ви були надто інертні духом, щоб при цьому зробити щось самим, і віддали перевагу сліпій вірі над знанням про природний розвиток подій за законом Божої Волі. А допомогли вам у цьому вимисли людського мозку. Бо чим неможливіше, незбагненніше те, у що вам треба вірити, тим зручніше вам вірити в це буквально сліпо, бо інакше за таких обставин взагалі не виходить. Тут знання та переконання повинні бути виключені.
Сліпої, беззастережної віри вимагає лише неможливе, бо все можливе зразу ж активізує власне мислення. Там, де є Істина, яка завжди проявляє природність та логічність, автоматично виникає також мислення та відчування. Це припиняється лише там, де не знаходиться більше нічого природного, тобто там, де немає Істини. І тільки завдяки відчуванню що-небудь може стати переконанням – єдиним, що несе цінності для людського духа!
Так, нині разом з усім іншим замикається і коло, яке почалося з Різдвяною ніччю у Віфлеємі! І це замикання кола має викинути з переказів усе хибне та замість цього привести Істину до перемоги. Створена людством тьма розвіюється проникаючим Світлом!
Розвіятися повинні й усі легенди, які з часом були виткані навколо життя Ісуса, щоб воно нарешті постало в чистоті, згідно з Божими законами, таким, яким воно тільки й могло бути в цьому Творінні. Своїми культами, що створили ви самі, ви досі легковірно та блюзнірськи заперечували Досконалість Творця, вашого Бога.
У них ви навмисно, свідомо зображуєте Його недосконалим у Своїй Волі! Я вже говорив про це, і ви можете крутитися, вивертатися, як завгодно, жодна відмовка не зможе захистити вас від того, що ви були занадто інертні, щоб мислити при цьому самостійно. Ви не шануєте Бога, коли сліпо вірите в те, що не сполучається з первозданними законами Творіння! Навпаки, якщо ви вірите в Досконалість Творця, то мусите знати, що тут, у Творінні, не може відбутися нічого, що точно не відповідає логічному висновку згідно зі встановленими законами Бога. Тільки цим ви можете справді шанувати Його.
Хто думає інакше, сумнівається таким чином в Досконалості Творця, свого Бога! Бо там, де ще можливі зміни або покращення, не було і немає досконалості! Розвиток – це дещо інше. Він передбачений та бажаний у цьому Творінні. Але він неодмінно має відбуватися як наслідок дії вже існуючих законів. Однак усе це не може призвести до тих речей, які саме в житті Христа приймаються багатьма віруючими як щось абсолютно незаперечне!
Пробудіться, нарешті, від ваших мрій, станьте правдивими в собі! Хай ще раз вам буде сказано, що згідно з законами в Творінні неможливо, щоб тіла земних людей могли коли-небудь народитися без попереднього грубоматеріального зачаття; так само неможливе піднесення грубоматеріального тіла після його земної смерті до Ефірноматеріального царства, а тим більше до Сутнісного чи навіть Духовного! Оскільки ж Ісус мусив народитися тут, на землі, то ця подія теж підлягала грубоматеріальному Божому закону попереднього зачаття.
Бог мусив би діяти проти Своїх власних законів, якби з Христом відбувалося так, як про це говориться в переказах. Але Він цього не може, бо є досконалим від самого початку, а разом з цим досконала і Його Воля, що перебуває в законах Творіння. Той, хто ще насмілюється думати інакше, сумнівається в цій Досконалості, а таким чином, врешті-решт, і в Богові! Бо Бог без Досконалості не був би Богом. Тут нема місця вивертам! Цю просту достовірність людський дух не може тлумачити викривлено, навіть якщо разом з цим доведеться похитнути підвалини багатьох дотеперішніх поглядів. Тут є лише «або – або». Все або нічого. Тут не можна навести міст, бо у Божестві не може бути чогось половинчастого, незакінченого! Так само як і в усьому, що стосується Бога!
Ісус був зачатий грубоматеріально, інакше земне народження було б неможливим.
Лише декотрі розпізнали тоді в Зірці здійснення провіщень. Так було з самою Марією та Йосипом; приголомшений, він закрив своє обличчя.
Три царі знайшли дорогу до ясел та принесли земні дари, але потім вони покинули беззахисне дитя, якому повинні були розчистити шлях на землі своїми скарбами, своєю владою, щоб при виконанні свого завдання з Ним нічого не трапилося. Вони не розпізнали повністю своє високе покликання, незважаючи на те що в просвітленні змогли знайти дитя.
Тривога гнала Марію з Назарета, і Йосип, який бачив її тихе страждання, її тугу, здійснив її бажання, аби тільки втішити її. Він передав керування своєю теслярською майстернею старшому зі своїх помічників та вирушив з Марією і дитям у далеку країну. За буденністю праці та щоденними турботами у них обох поступово стерся спогад про Променисту Зірку, тим більше що у дитячі роки Ісус не проявляв нічого незвичайного, а був зовсім природним, як і всі діти.
І лише тоді, коли після повернення в рідне місто прийшла смертна година Йосипа, який завжди був для Ісуса найкращим батьком та другом, він, при переході на той світ, в останні земні хвилини побачив над Ісусом, що самотньо стояв біля його смертного одра, Хрест та Голуба. Приголомшений, вимовив він свої останні слова: «І все-таки це Ти!»
Сам Ісус нічого не знав про це, доки Його не потягло до Іоанна Хрестителя, про якого Він чув, що на Йордані той провіщає мудре вчення та хрестить.
У цьому грубоматеріальному акті хрещення був міцно закріплений у Грубій матеріальності початок Його місії. Заволока спала. З цього моменту Ісус сам усвідомив, що Йому треба принести Слово Отця земному людству.
Перед вами розгорнеться все Його життя таким, яким воно було насправді, звільнене від усіх фантазій людського мозку! Із замиканням кола цієї події всім стане відомо про це у Суді завдяки перемозі Істини, яку на довгі часи більше не дозволено буде затьмарювати!
Аж до тяжкої дороги на Голгофу Марія боролася в собі з сумнівами, які посилювалися її материнською тривогою за сина. Чисто по-людськи, а не по-надземному. І тільки там до неї нарешті прийшло усвідомлення Його місії, а з ним і віра.
Але нині, разом з поверненням Зірки, завдяки Милості Божій спокутувані будуть усі помилки та прогріхи тих, хто не в упертості, не в злому волінні утруднив у той час шлях Христа, і тепер, коли замикається коло, вони приходять до пізнання і намагаються виправити те, що упустили чи в чому завинили.
У цьому бажанні виправитися разом з Променистою Зіркою сходить для них порятунок. Звільнені, вони зможуть тепер радо дякувати Тому, Хто в Мудрості та Милості Своїй створив закони, якими створіння повинні судити себе, а також спокутувати свою провину.