Бий же себе в груди, о людино, та гучно вихваляй себе, що ти не вбивця! Адже вбивати означає, звичайно, позбавляти життя, і, за твоїм переконанням, ти ніколи не порушувала цю заповідь Господа. Ти можеш гордо постати перед Ним та без страху і побоювання, повна надії, очікувати відкриття саме цієї сторінки твоєї Книги Життя.
Але чи думала ти при цьому коли-небудь, що для тебе є ще й умертвіння та що умертвляти – це те саме, що вбивати?
У цьому нема ніякої різниці. Лише ти сама створюєш її своїм способом висловлення, своєю мовою, бо заповідь не говорить однобічно: не вбивай жодне грубоматеріальне земне життя! А широко, всеосяжно, стисло: не вбивай!
Наприклад, у батька був син. Мілке честолюбство спонукало батька наполягати на тому, що син повинен отримати вищу освіту, за будь-яку ціну. Але в цьому синові спочивали дарування, які штовхали його до іншої діяльності, причому навчання у виші не могло принести йому ніякої користі.
Цілком природно, що син не відчував ніякої охоти до цього нав’язаного навчання та був не здатний радісно мобілізувати сили для цього. Але батько вимагав слухняності. Син послухався. Ціною свого здоров’я він намагався виконати волю свого батька. Однак через те, що це йшло врозріз із природою сина, врозріз із даруваннями, які він ніс у собі, то цілком природно, що від цього страждало і його тіло.
Я не хочу тут далі розглядати цей випадок, який так часто повторюється у земному житті. Але безперечно, що у цьому випадку батько через своє честолюбство або впертість намагався умертвити у цьому синові щось таке, що було дане йому з собою на землю для розвитку! І в багатьох випадках це справді вдається умертвити, бо пізніше розвиток вже навряд чи буде можливий, тому що головна здорова сила для цього була надломлена у найкращий час, легковажно змарнована на речі, чужі природі хлопчика.
Цим батько тяжко согрішив проти заповіді «Не вбивай!». Не кажучи вже про те, що своїми діями він позбавив людей чогось, що завдяки хлопчику, ймовірно, могло б принести їм велику користь! Адже він повинен брати до уваги, що хоч хлопчик і має або може мати спорідненість за духом з ним або матір’ю, однак перед Творцем він залишається самостійною особистістю, яка для свого власного блага зобов’язана розвивати дарування, отримані з приходом на землю.
Може, за милістю Бога хлопчику тим самим була навіть надана можливість спокутувати тяжку карму, винайшовши щось, що у певному сенсі принесло б людству велику користь!
Провина за таке перешкоджання особливо тяжко лягає на батька чи матір, які поставили свої дрібні земні погляди вище великих ниток долі, й тим самим зловжили своєю батьківською владою.
Не інакше й тоді, коли при одруженні своїх дітей батьки ставлять на перше місце дріб’язкові земні розрахунки свого розсудку. Як часто при цьому безцеремонно задушується найшляхетніше відчуття їхньої дитини, внаслідок чого вона хоч і отримує земну безтурботність, але при цьому і душевне нещастя, що є більш вирішальним для буття дитини, ніж усі гроші та земне майно.
Зрозуміло, що батькам не слід поступатися будь-якій мрії або бажанню дитини. Це не було б виконанням їхнього батьківського обов’язку. Однак потрібна серйозна перевірка, яка ніколи не повинна бути по-земному однобічною! Але саме така самовіддана перевірка застосовується батьками рідко або не застосовується взагалі.
І є тисячі видів таких випадків. Мені не треба більше говорити про це. Подумайте про це самі, щоб не грішити проти такого вагомого Слова Божого у цій заповіді! При цьому вам відкриються шляхи, про які ви й не підозрювали!
Але дитина теж може задушити виправдані надії батьків! Коли вона не розвиває в собі дарування так, як треба, щоб досягти в цьому чогось значного, після того як батьки, йдучи назустріч дитині, дозволили їй обрати шлях згідно з її проханням. Тоді теж доходить до умертвіння шляхетних почуттів її батьків, і тим самим вона грубим чином порушила цю заповідь!
А також і тоді, коли людина яким-небудь чином порушує справжню дружбу або довір’я, яке хто-небудь виявляє до неї. Цим вона вбиває та ранить в іншому дещо таке, що дійсно криє в собі життя! Це є порушенням Слова Божого «Не вбивай»! Це несе людині погану долю, яку їй доведеться спокутувати.
Ви бачите, що всі заповіді – це просто найкращі друзі для людей, щоб надійно захистити їх від зла та страждань! Тому поважайте та любіть їх як скарб, зберігання якого принесе вам тільки радість!