Моральність

Наче темна грозова хмара нависла над людством. Душно в атмосфері. Під тяжким тиском здібність до відчуття кожного індивідуума працює мляво. У стані високого напруження знаходяться лише нерви, які впливають на сферу почуттів та інстинктів тіла, штучно збуджені хибністю неправильного виховання, неправильної позиції та самообману.

Сьогоднішня людина щодо цього не нормальна, а несе в собі хворобливий, десятиразово збільшений статевий інстинкт, якому у сотнях форм та видів вона намагається спорудити культ, що має стати загибеллю для всього людства.

Поширюючись як заразне чумне повівання, все це з часом впливає і на тих, хто ще намагається гарячково чіплятися за ідеал, який туманно окреслюється у схові їх підсвідомості. Вони, звичайно, прагнучи простягають до нього руки, але знов і знов, зітхаючи, опускають їх у безнадійності та відчаю, коли подивляться на своє оточення.

У тяжкому безсиллі вони з жахом бачать, з якою величезною швидкістю затьмарюється ясний погляд на моральність та аморальність, втрачається здібність до міркування і змінюється розуміння цього, таким чином, що багато того, що недавно ще викликало б відразу та огиду, дуже швидко сприймається як цілком природне і навіть не насторожує.

Але чаша невдовзі наповниться по вінця. Має наступити жахливе пробудження!

Уже зараз ці чуттєво-збуджені маси іноді охоплює щось схоже на раптовий переляк, чисто машинально, несвідомо. На мить у серця багатьох закрадається невпевненість; але до пробудження, до ясного відчуття своєї недостойної поведінки все ж таки не доходить. А після цього з подвійним завзяттям намагаються струсити з себе чи взагалі заглушити такі «слабкості» або «останні залишки» застарілих поглядів.

Прогрес має бути за будь-яку ціну. Але прогресувати можна в двох напрямках. Угору або вниз. За вибором. І станом на сьогодні все йде вниз із жахливою швидкістю. Коли ж проб’є година, зіткнення мусить знищити тих, хто таким чином несеться вниз, бо вони наштовхнуться на сильний опір.

У цій задушливій атмосфері грозова хмара стає все більш важкою, більш згубною. Щомиті можна чекати першої блискавки, яка проріже та осяє тьму, пломеніючи, освітить найпотаємніше з невблаганністю та гостротою, що несуть в собі визволення для тих, хто прагне світла та ясності, загибель же тим, хто не жадає Світла.

Чим довше згущується ця хмара, стає все темнішою та важчою, тим яскравішою та жахливішою буде і блискавка, яку хмара породить. Розсіється розслаблювальне, заколисливе повітря, у лінивих хвилях якого криється скрадливе сластолюбство, бо слідом за першою блискавкою звичайно рушить потік свіжого, терпкого повітря, що несе нове життя. В холодній ясності світла усі виплоди хмурної фантазії, позбавлені своїх лицемірних покривів неправди, зненацька постануть перед очима переляканого людства.

Пробудження буде стрясати душі, наче могутнім громом, отже жива вода з джерела незамутненої Істини зможе бурхливо вилитися на розпушений таким чином ґрунт. Настане день звільнення. Визволення з ярма аморальності, що існує вже тисячами років і нині цвіте розбуялим квітом.

Подивіться довкола себе! Придивіться до літератури для читання, до танців, одягу! Усуваючи усі межі поміж двома статями, сьогоднішня пора більше, ніж будь-коли, намагається систематично каламутити чистоту відчуття, спотворити її у цій муті, начепити на неї маски, що вводять в оману, і, якщо тільки можливо, врешті-решт задушити її.

Сумніви, що при цьому виникають, люди заглушують високими промовами, котрі, одначе, уважно перевірені, походять лише зі статевого інстинкту, що вібрує всередині, аби безліччю способів, уміло та невміло, потайки та відверто давати все нову поживу хтивості.

Вони говорять про світанок вільного, самостійного роду людського, про розвиток внутрішньої міцності, про культуру тіла, красу наготи, ушляхетнений спорт, про виховання, яке оживить слова: «Чистому чисто все!», коротше кажучи, піднесення роду людського через відмову від усякої «манірності», аби таким чином створити шляхетну, вільну людину, за якою майбутнє! І горе тому, хто наважиться що-небудь сказати проти цього! Такого сміливця під гучний галас зараз же поб’ють камінням обвинувачень, подібних до тверджень, що тільки через нечисті думки він може «знаходити в цьому щось особливе»!

Бурхливий коловорот гнилої води, звідки розповсюджується дурманна, отруйна атмосфера, яка подібно до дії морфію викликає облудні ілюзії, в які безперервно сповзають тисячі й тисячі, поки, ослабнувши, не гинуть у них.

Брат намагається повчати сестру, діти – своїх батьків. Як штормовий приплив, несеться це понад усіма людьми, й особливо бурхливий прибій здіймається там, де самотньо, мов скелі у морі, ще стоять деякі помірковані люди, охоплені огидою. За них чіпляється багато інших, чиї власні сили грозять вичерпатися у бурі. Радісно дивитись на ці маленькі групи, які стоять, немов оазиси в пустелі. Так само, як і ті, вони освіжують подорожнього, який насилу пробився крізь самум, що загрожує загибеллю, пропонують йому спокій та відпочинок.

Те, що проповідується сьогодні в ім’я прогресу під усіма гарними прикриттями, є не що інше, як завуальоване заохочення до великої безсоромності, отруєння будь-якого більш високого відчуття в людині. Найбільша з усіх епідемій, що уражали коли-небудь людство. І дивно: здається, наче багато людей тільки й чекали, що вони отримають слушний привід, аби принизити себе. Безлічі людей це дуже приємно!

Але той, кому відомі духовні закони, які діють у Світобудові, з огидою відвернеться від теперішніх прагнень. Візьмемо лише одну з «найневинніших» розваг – «сімейні купальні».

«Чистому чисто все!» Це звучить так гарно, що під захистом цієї благозвучності можна собі дещо і дозволити. Але розгляньмо найпростіші ефірноматеріальні процеси у такій купальні. Припустимо, що там є тридцять осіб обох статей і двадцять дев’ять з них дійсно чисті з усіх поглядів. Припущення, яке з самого початку цілком виключено, бо протилежне йому було б більш правильним, але навіть це рідкість. Однак припустимо таке.

У цього одного, тридцятого, збудженого тим, що він бачить, виникають нечисті думки, хоча зовні він, можливо, поводить себе цілком чемно. Ефірноматеріально ці думки відразу втілюються у живі мислеформи, які тягнуться до того, на кого він дивиться, і прилипають до нього. А це бруднить, незалежно від того, дійшло до яких-небудь висловлювань або дій чи ні!

Уражена таким чином людина буде носити з собою цей бруд, який може притягувати блукаючі мислеформи такого ж роду. Через це вони все тісніше згущуються навколо неї, і врешті-решт це може збити з пантелику та отруїти її, подібно до того, як ліани-паразити часто гублять найздоровіше дерево.

Отакі ефірноматеріальні процеси супроводжують так звані «невинні» сімейні купальні, суспільні забави, танці та інше.

Але треба мати на увазі, що у всякому разі до таких купалень і забав подаються саме ті, хто прямо шукає дещо, аби особливо розпалити свої думки та почуття через такі видовиська! Неважко пояснити, який бруд тим самим розводиться, при тому що назовні, грубоматеріально, не можна що-небудь помітити.

Також само собою зрозуміло, що ці хмари чуттєвих мислеформ, які постійно помножуються та згущуються, поступово мають впливати на безліч людей, які самі по собі не шукають такого. І в них, спочатку слабко, а потім сильніше та жвавіше виникають подібні думки, що постійно живляться багатьма проявами так званого «прогресу» у їх оточенні, і таким чином ці люди один за одним сповзають у в’язкий темний потік, в якому здібність розпізнавати істинну чистоту та моральність все більше затьмарюється, і врешті-решт усе мчить у безодню повної пітьми.

Ці можливості та стимули до таких спотворень, що помножуються, треба відібрати в першу чергу! Це ж не що інше, як осередки розплодження, куди зачумлене поріддя аморальних людей може кидати свої думки, які потім, розмножуючись, пишно розростаються і, спустошуючи, обвалюються на все людство, створюючи все нові осередки, що врешті-решт утворюють лише велетенське поле огидних бур’янів, від яких виходить отруйний випар, що задушує також і добре.

Вирвіться з цього сп’яніння, що, подібно до наркотиків, нібито додає сил, але насправді розслаблює та несе загибель!

Звичайно, хоча і сумно, що саме жіноча стать у першу чергу переходить усі межі, і в своєму вбранні безсоромно занепала до рівня повій.

Але це лише доводить правильність пояснення ефірноматеріальних процесів. Саме жінка зі своєю більш сильною від природи здібністю до відчуття сприймає цю отруту зачумленого світу ефірноматеріальних мислеформ раніше та глибше, цілком несвідомо для себе. Вона більше наражається на ці небезпеки, через це її першою також відносить геть і незбагненно швидко та явно вона переходить усі межі.

Недарма говориться: «Якщо жінка стає зіпсованою, то проявляється це гірше, ніж у чоловіка!» Це достовірно в усьому, будь це в жорстокості, ненависті чи любові! Поведінка жінки завжди буде продуктом ефірноматеріального світу, що її оточує! Звичайно, в цьому є і виключення. Через це з жінки також не знімається відповідальність, адже вона спроможна стежити за враженнями, що обвалюються на неї, і спрямовувати власне воління та дії згідно зі своєю волею, якщо… захоче! Те, що більшість, на жаль, цього не робить, є вадою жіночої статі, яку спричинює лише абсолютна неосвіченість у цих речах.

Одначе для сьогодення погано те, що в дійсності жінка тримає в руках і майбутнє народу. Вона несе майбутнє, тому що її душевний стан глибше впливає на потомство, аніж стан душі чоловіка. Який же занепад через це мусить принести майбутнє! І це неминуче! Зброєю, грошима або відкриттями цього не зупинити. Не допоможуть також доброта або вправна політика. Тут необхідні більш радикальні заходи.

Але ця величезна провина лежить не лише на жінці. Адже вона завжди буде лише точним відбитком того світу мислеформ, який перебуває над її народом. Про це не можна забувати. Поважайте та шануйте жінку як таку, і вона сформується відповідно, стане тим, що ви в ній бачите, і цим ви піднесете весь свій народ!

Однак спочатку серед жінок має відбутися процес великого перетворення. В їхньому нинішньому стані зцілення можливе лише через серйозну операцію, з вимушеним та безжалісним втручанням, яке гострим ножем видаляє кожну пухлину та кидає у вогонь! Інакше вона знищить і всі здорові частини.

Нинішній час нестримно несеться назустріч цій необхідній операції на усьому людстві, все швидше та швидше, та врешті-решт сам її і викликає! Буде боляче та страшно, але кінцем буде одужання. Лише тоді настане час говорити про моральність. Сьогодні це було б подібно до того, як згасають слова, сказані під час бурі.

Проте коли мине час, у який має загинути грішний Вавилон, бо, прогнилий у собі, він завалиться, тоді звертайте увагу на жіночу стать! Її вчинки та упущення завжди покажуть вам, які ви самі, бо завдяки своїй тоншій здібності до відчуття вона живе тим, чого прагнуть мислеформи.

Ця обставина надає нам також впевненості у тому, що при чистому мисленні та відчутті жіноцтво першим швидко піднесеться до того ідеалу, який ми розглядаємо як шляхетну людину. Тоді й запанує моральність у повному сяйві її чистоти!