Сходження

Не заплутайтеся у тенетах, ви, що прагнете до пізнання, а прозрійте!

За Вічним Законом над вами тяжіє неминучість обов’язкового спокутування, яке ви ніколи не зможете скинути на інших. Те, що ви звалили на себе своїми думками, словами або вчинками, ніхто не в змозі спокутувати, окрім вас самих! Подумайте, адже інакше Божественна Справедливість була б лише порожнім звуком, а разом з нею розбилося б ущент і все інше.

Тому звільніться! Не втрачайте ані години, щоб покласти край цьому обов’язковому спокутуванню! Чесне воління доброго, кращого, яке отримує ще більшу силу завдяки дійсно відчутій молитві, несе порятунок!

Без чесного, твердого воління до доброго ніколи не зможе настати спокутування. Тоді низьке буде невпинно саме собі давати все нову поживу для подальшого існування і тим самим вимагати все нового спокутування, безперервно, так що, постійно поновлюючись, буде здаватись вам лише одною суцільною вадою або стражданням! А це цілий ланцюг, без кінця, який постійно сковує знову, ще раніше, ніж змогло розв’язатися попереднє.

Тоді ніколи не буде порятунку, бо це безперервно потребує спокутування. Це як ланцюг, що тримає вас прикутими до землі. При цьому дуже велика небезпека опуститися ще глибше. Тому зберіться нарешті з силами для доброго воління, ви, хто перебуває ще у поцейбічному світі або, за вашими поняттями, уже в потойбічному! При постійному доброму волінні мусить настати кінець усякому спокутуванню, бо той, хто хоче доброго та діє відповідно, не дає нової поживи для поновлення вимоги спокутування. І завдяки цьому настане тоді звільнення, порятунок, що тільки й допускає сходження до Світла. Прислухайтесь до застереження! Для вас нема іншого шляху! Ні для кого!

Однак тим самим кожний також упевнюється, що ніколи не може бути надто пізно. Конкретні вчинки вам, звичайно, доведеться тоді спокутувати, розв’язати, але у той момент, коли ваше прагнення до доброго почне діяти серйозно, ви поставите віху, яка означатиме кінець вашого спокутування, і будьте певні, що цей кінець коли-небудь має настати, і таким чином розпочнеться ваше сходження! Тоді ви зможете радісно взятися за відпрацювання усіх спокутувань. І що б вас потім не спіткало, це станеться для вашого спасіння, наблизить час вашого порятунку, звільнення.

Чи розумієте ви тепер усю цінність моєї поради – з усією силою почати проявляти добре воління, чисте мислення? Та не кидати цього, а ухопитися за це з усією жагою, всією енергією! Це піднесе вас! Змінить вас та ваше оточення!

Майте на увазі, що кожний земний життєвий шлях – це коротка школа, що зі складанням плоті для вас самих кінець не настає. Ви будете безперервно жити або безперервно вмирати! Безперервно насолоджуватися щастям або безперервно страждати!

Хто вважає, що з земним похованням для нього все завершено, все улагоджено, нехай відвернеться та йде своєю дорогою, бо цим він намагається обманути лише самого себе. З жахом постане він тоді перед Істиною та буде… повинен розпочати свій шлях страждання! Тоді його справжнє «я», позбавлене захисту свого тіла, чия щільність оточувала його, як муром, буде притягнуте йому подібним, яке обступить його та буде міцно утримувати.

Зібратися з силами для серйозного воління до кращого, що змогло б звільнити його, підняти вище, буде для нього більш тяжким, а тривалий час і неможливим, бо він зазнає впливу лише свого подібного оточення, яке не має в собі тих світлих думок, що могли б пробудити, підтримати його. Йому доведеться подвійно страждати під усім тим, що сам собі створив.

З цієї причини просування вгору буде тоді значно тяжчим, ніж у плоті та крові, де добро йде поряд зі злом, що можливо лише під захистом земного тіла, оскільки… це земне життя є школою, де кожному «я» дана можливість подальшого розвитку згідно з його вільною волею.

Тому зберіться нарешті з силами! Плід кожної думки повернеться до вас, тут або там, і вам доведеться скористатися з нього! Жодна людина не може уникнути цього факту!

Яка вам користь, якщо ви, наче страус, намагаєтеся боязко сховати голову в пісок від цієї дійсності? Подивіться ж сміливо фактам в обличчя! Завдяки цьому ви лише зробите це для себе легким, бо тут можна швидше просунутися вперед.

Почніть! Але в усвідомленні того, що все старе має бути відшкодовано. Не чекайте подібно до багатьох дурнів, що з неба на вас зразу ж почне сипатися щастя. Можливо, деяким з вас доведеться звільнитися ще від величезного ланцюга. Але той, хто через це зневірюється, лише шкодить собі, бо не може бути цього позбавлений і це не може бути знято з нього. Через зволікання він лише зробить все більш тяжким для себе, мабуть, на довгий час неможливим.

Це повинно бути для нього стимулом не гаяти більше ані години, бо з першим кроком він тільки й почне жити! Благо тому, хто зважиться на це, ланка за ланкою це відділиться від нього. Велетенськими стрибками він зможе помчати вперед, з радістю та подякою долаючи й останні перешкоди, бо він звільнюється!

Каміння, нагромаджене перед ним його попередніми хибними діяннями, наче мур, який повинен був заважати просуванню вперед, і тепер аж ніяк не прибирається з дороги, а, навпаки, дбайливо розкладається перед ним, аби він розпізнав та подолав їх, оскільки йому треба виправити усі свої помилки. Але невдовзі, дивуючись та вражаючись, він побачить любов, яка діє навколо нього, тільки-но він проявляє добру волю.

З ніжною дбайливістю шлях йому полегшується так само, як це робить мати для дитини при її перших кроках. Якщо в його попередньому житті є речі, які потай, тривожачи, лякали його і які він хотів би краще ніколи не пробуджувати… то зовсім несподівано він буде поставлений прямо перед ними! Він повинен вирішувати, діяти. Збіг обставин, що впадає в очі, примушує його до цього. Якщо ж він наважиться зробити перший крок з вірою у перемогу доброго воління, то згубний вузол розв’яжеться, він пройде через це і буде звільнений від цього.

Але тільки-но спокутувана ця провина, до нього в якій-небудь формі вже підступає інша, наче теж вимагаючи спокутування.

Так один за одним лопаються обручі, які стискували його, повинні були пригнічувати. Йому стає так легко! І це почуття легкості, яке дехто з вас, безперечно, вже коли-небудь зазнавав, – не ілюзія, а наслідок реального факту. Таким чином, звільнений від тиснення дух стає легким і згідно з Законом Духовного Тяжіння швидко підноситься вгору, у ту сферу, до якої він тепер належить відповідно до своєї легкості.

Так має відбуватися безперервне підіймання вгору, назустріч жаданому Світлу. Зле воління тисне дух донизу і робить його важким, а добре – підносить.

І для цього Ісус уже вказав вам простий шлях, що безпомилково веде до мети, бо глибока істина полягає у простих словах: «Люби свого ближнього, як самого себе!»

Цим Він дав вам ключ до свободи, до сходження! Бо це неспростовно: те, що ви робите для ближнього, в дійсності ви робите лише для себе! Тільки для себе, бо за Вічними Законами все неодмінно повертається до вас – добро чи зло, вже тут чи там. Це прийде! Тому тим самим вам показано найпростіший із шляхів, як вам треба розуміти крок до доброго воління.

Своїм єством, своєю природою маєте ви давати вашому ближньому! І зовсім не обов’язково грошима або майном. Адже інакше незаможні були б позбавлені можливості давати. І в цьому вашому єстві, у «відданні себе» в поводженні зі своїм ближнім, в уважності, повазі, які ви самохіть пропонуєте йому, полягає та «любов», про яку говорить нам Ісус, полягає і поміч, яку ви подаєте своєму ближньому, оскільки завдяки цьому він здатен змінити самого себе чи досягти більшої висоти, бо в цьому він може зміцнитись.

Зворотні ж випромінювання цього у своїй взаємодії швидко піднімуть вас угору. Завдяки їм ви будете постійно отримувати нову силу. У стрімкому польоті ви зможете тоді помчати до Світла…

Нещасні дурні ті, хто ще може питати: «А що я при цьому виграю, якщо відмовлюся від багатьох старих звичок та змінюсь?»

Хіба ж це торгова угода, яку треба укласти? І якщо вони виграли б лише як люди, піднявши як такі своє єство, то одне це вже було б достатньою нагородою. Але це є нескінченно більшим! Я повторюю: почавши проявляти добре воління, кожен ставить також віху, яка означає для нього кінець примушення до спокутування, яке він має здійснити, якого він ніколи не зможе уникнути. Ніхто інший не в змозі зробити це за нього.

Отже, прийнявши рішення, він кладе видимий край примушенню до спокутування. І це цінність, яку не здатні переважити усі скарби цього світу. Тим самим він звільнюється від ланцюгів рабства, які сам безперервно кує для себе. І тому пробуджується від виснажливого сну. Нехай же нарешті настане пробудження!

Геть паралізуючий дурман, який викликає ілюзію, що порятунок завдяки Спасителю став охоронною грамотою для того, щоб усе життя ви могли безтурботно віддаватися «себелюбству», якщо врешті-решт ви ще станете віруючими, повернете назад та покинете цю землю з вірою у Спасителя і Його діло! Дурні, очікувати від Божества такого жалюгідного, неповноцінного сурогату! Адже це означало б культивувати зло! Подумайте про це, звільніть себе!