Якщо ти нападаєш на одного зі своїх ближніх та б’єш його так, що заподіюєш йому рани та, може бути, при цьому ще й грабуєш його, то ти знаєш, що робиш йому шкоду та підлягаєш земному покаранню.
Однак при цьому ти не думаєш про те, що водночас ти втягуєшся в нитки взаємодії, яка не підкоряється ніякому свавіллю, а проявляється справедливо аж до тих найменших порухів душі, на які зовсім не звертаєш уваги, які ти взагалі не відчуваєш!
І ця взаємодія ніяк не пов’язана з земним покаранням, а працює цілком незалежно та спокійно, сама по собі, але так неминуче для людського духа, що в усьому Творінні він не знайде жодного місця, яке могло б захистити та сховати його.
Коли ви чуєте про такий вчинок грубого нападу та насильницького травмування, ви обурені. Якщо при цьому страждають близькі вам люди, то ви злякані та нажахані! Але при цьому вас мало турбує, коли то тут, то там ви чуєте, що відсутня людина виставляється у дурному світлі вдало підібраними зловмисними словами або часто лише дуже виразними жестами, які дозволяють припустити більше, ніж можна передати словами.
Але зауважте собі: фізичний напад набагато легше виправити, ніж напад на душу, яка страждає від підриву репутації.
Тому уникайте всіх розбійників, котрі злісно ганьблять людей, так само, як грубоматеріальних убивць!
Тому що вони винні так само, і дуже часто ще гірше! Як вони не мають ніякого співчуття до душ, яких вони самі переслідують, так і їм у потойбічному світі не буде протягнута рука для допомоги, коли вони благатимуть про це! Холодне та немилосердне всередині них згубне прагнення принижувати інших людей, часто їм навіть незнайомих, тому холод та безжалісність, у сто разів сильніші, зустрінуть їх у тому місці, яке очікує їх, коли одного разу їм доведеться покинути своє земне тіло!
У потойбічному світі вони будуть відкинутими та глибоко зневаженими навіть розбійниками та крадіями, бо спільна злісна та варта презирства риса притаманна всьому цьому родові, починаючи з так званих пліткарок та аж до зіпсованих створінь, які не соромляться добровільно давати під присягою неправдиві свідчення проти ближнього, якому вони у багатьох речах мали б підставу дякувати!
Ставтеся до них, як до отруйного відріддя, бо іншого вони не заслужили!
Оскільки у всього людства повністю відсутня висока єдина мета досягти Царства Божого, то людям нема про що розмовляти одне з одним, коли вони збираються вдвох чи втрьох, тому розмова про інших стала їхньою улюбленою звичкою, усю низькість якої вони вже не здатні усвідомити, бо поняття про це цілком втрачене через постійне потурання цьому.
У потойбічному світі вони продовжуватимуть сидіти разом та віддаватися своїй улюбленій темі, доки час, наданий їм для останньої можливості сходження, що, ймовірно, могла б принести їм спасіння, не мине і вони не будуть затягнені у вічне розкладання, якого зазнають усі види грубої та ефірної матеріальності для очищення від усякої отрути, яку привнесли в неї людські духи, не варті зберегти ім’я!